Лист із Санто-Домінго до всіх церков
Carta de Santo Domingo a todas las iglesias
Фото Ліндсей Фрай
8 грудня 2010 р. – Було опубліковано підсумкову декларацію конференції Історичної церкви миру в Латинській Америці у формі «Листа від Санто-Домінго до всіх церков». З 17 листопада по 27 грудня в Санто-Домінго (Домініканська Республіка) проходила зустріч представників меннонітських церков, Товариства друзів (квакерів) і Братської церкви з 2 країн Латинської Америки і Карибського басейну. 2010, XNUMX.
Нижче наведено лист або остаточну декларацію іспанською та англійською мовами:
IGLESIAS HISTÓRICAS DE PAZ
САНТО-ДОМІНГО, ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА
27 ЛИСТОПАДА-2 ГРУДНЯ 2010 РОКУ
CARTA DE SANTO DOMINGO A TODAS LAS IGLESIAS
A TODOS Y TODAS QUIENES ESTÁN CON NOSOTRAS Y NOSOTROS en el compromiso de trabajar para superar la violencia:
1. Nosotras y nosotros, setenta y cuatro personas representantes de las Iglesias Históricas de Paz (Menonitas, Sociedad de Amigos y Hermandad) procedentes de 18 países del sur, centro y norte de América, y el Caribe, así como de diferentes culturas, nos hemos reunido en Santo Domingo, República Dominicana, del 27 de Noviembre al 2 de diciembre bajo el lema “hambre de paz, rostros, caminos, culturas” para compartir experiencias, esfuerzos y testimonios de paz en y desde diferentes contextos, con sus dolores y dichas, haciendo memoria de aquellos y aquellas que han dado sus vidas en la búsqueda y construcción de la paz con justicia, dentro del marco ecuménico de la década para superar la violencia 2001-2010-Iglesias buscando reconciliación y paz y como parte activa de un processo que desembocará en Kingston 2011, sintiendo la ausencia de los hermanos y hermanas de Cuba por dificultades en sus trámites. Estamos agradecidos por la hospitalidad de nuestras hermanas y hermanos de República Dominicana, quienes con su amor, sencillez y alegría nos brindaron el mejor ambiente para realizar el trabajo de estos días.
2. Hemos realizado análisis de las realidades de nuestros respectivos contextos reconociendo el pasado y presente de violencia de la que han sido objeto nuestros pueblos a través de otros pueblos poderosos, que han sembrado ideologías, sistemas económicos, politicos, sociales y religiosos que han traído tristezas, dolores y angustias en nuestras vidas. También hemos reconocido la violencia que existe en nuestras familias, iglesias y sociedades, como expresión de nuestras luchas por el poder.
3. Hemos realizado reflexiones bíblicas, teológicas y eclesiológicas a partir de nuestras realidades desde las tres tradiciones de fe de las Iglesias Históricas de Paz, donde afirmamos nuestro compromiso y anhelo porque el reino de paz venga, dar nuestras vidas por los y las demá s así como a cumplir con la voluntad de Dios de que seamos instrumentos de reconciliación en un mundo en conflicto. Hemos reconocido la importancia de la teología de paz, la luz interior que hay en cada individuo, el papel de las mujeres y el papel de la comunidad hermenéutica en la construcción de la paz.
4. Hemos escuchado una diversidad de experiencias, iniciativas y proyectos de construcción de paz de congregaciones locales y convenciones eclesiales de cada país, en sociedades con otras iglesias e instituciones gubernamentales y no gubernamentales, así como testimonios personales, que nos inspires an y generan confianza de que un mundo mejor, y donde todos y todas seamos visibilizados, es posible.
5. Hemos reconocido que aunque la violencia nos afecta, las más víctimas de ella son las poblaciones en situaciones de mayor vulnerabilidad. Hemos compartido que nuestros esfuerzos, iniciativas y proyectos de paz se han dedicado al acompañamiento de niños y niñas, jóvenes adolescentes, mujeres, familias, migrantes, personas privadas de la libertad, escuelas y víctimas de la guerra. De ahí que nuestras temáticas se relacionan en el trabajo para superar el racismo, la intolerancia, la discriminación, la violencia urbana, el pandillerismo, la migración forzada, la violencia domaéstica, el abuso infantil, la violencia contra la mujer, la violencia de género , el deterioro del medio ambiente y con la documentación del sufrimiento y esperanza de víctimas de la guerra.
6. Nuestras experiencias compartidas están atravesadas, de manera implícita, por temas como equidad de género, ecumenismo, dialogo y cooperación interreligiosa, relación iglesia-estado, lucha contra la discriminación étnica, cultural y racial. También reconocemos que aún hay temas en los que debemos trabajar más como cuidado del medio ambiente, equidad e identidad de género y orientación sexual y que varias de nuestras iglesias aún no se sienten listes para abordarlos.
7. Nos preocupa la guerra que hay en Colombia por más de cuarenta años, las relaciones entre Haitianos y Dominicanos y la tensión entre Nicaragua y Costa Rica. Por eso nos comprometemos en continuar orando por la reconciliación en cada país, en seguir fomentando las relaciones entre nuestras iglesias latinoamericanas y en buscar el apoyo de las iglesias de todo el mundo para presionar a los gobiernos para que cesen sus políticas armamentistas y la vi olación de derechos humanos, entre otros.
8. Nos solidarizamos con nuestros hermanos y hermanas de Chile que sufren las consecuencias del terremoto así como con los hermanos y hermanas de Haití en su difícil situación como consecuencia de los desastres naturales y la epidemia de cólera. Buscaremos formas de apoyarlos en sus processos de restauración y sanidad a través de nuestras iglesias o entidades con sede allí, tal como lo hicieron los hermanos dominicanos.
9. Sabemos que no dodo lo podemos hacer desde nuestras iglesias o proyectos pero vemos importante “buscar el bienestar de la ciudad” (Єр 29:7). Por eso nos queda el desafío que los miembros de las iglesias históricas de paz puedan participar en el processo de construcción de políticas públicas en sus respectivos contextos, con estrategias y acciones efectivas que permitan lograr el bienestar de toda la sociedad.
10. Nos comprometemos a seguir animándonos mutuamente en la construcción de la paz, en trabajar hacia el interior de nuestras familias y de nuestras iglesias para fortalecernos como instrumentos de paz por medio de compartir nuestras mesas, servirnos los unos y las unas a los otros y otras, conocernos mutuamente, crear grupos de intercambio en cada país, identificar los programas de paz en América Latina para capacitarnos, ayudar a sanar a los que están en dolor y buscar que la paz se mantenga.
11. Soñamos con que las semillas de la paz sean sembradas en nuestros hogares, cual tierra fértil, y que los frutos de ella nos conviertan en sus instrumentos. Deseamos estar juntas como Iglesias Históricas de Paz, aprender más sobre cada una de nosotras, comprendernos y formar una gran red de hacedores y hacedoras de paz. Sabemos que el trabajo es arduo y que aún hay mucho por hacer, pero también sentimos regocijo en hacerlo pues estamos convencidos de que esta es nuestra vocación como cristianos y cristianas, inspirados en Cristo quien hace que nuestros corazones ardan y que nu estras acciones se concreten. Soñamos con permitir que el Espíritu de Dios trabaje en nosotros y nosotras. Soñamos con tener mentes abiertas para romper paradigmas denominacionales que nos limitan en la construcción de la paz. Soñamos que al final de la década aunque no hayamos superado la violencia sí habremos plantado semillas de paz. Anhelamos que los vientos de paz sentidos en este encuentro nos despierten y que la paz sea dada a luz.
12. Hemos dado testimonio en esa parte del mundo de ser un pueblo con vocación de paz compartiendo nuestros aprendizajes en esta conferencia así como a personas e iglesias de Santo Domingo.
13. Invitamos a todas las iglesias de América Latina y de todo el mundo a que se junten a este movimiento para superar la violencia y rechazar toda posibilidad de guerra justa.
Історичні церкви миру
САНТО-ДОМІНГО, ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА
27 ЛИСТОПАДА-2 ГРУДНЯ 2010 РОКУ
ЛИСТ ВІД САНТО-ДОМІНГО ДО ВСІХ ЦЕРКОВ
КОЖНОМУ, ХТО ОБ’ЄДНАЄТЬСЯ З НАМИ у прагненні подолати насильство:
1. МИ, сімдесят чотири сестри та брати, представники історичних церков миру (меноніти, Релігійне товариство друзів і братів) з 18 країн Південної, Центральної та Північної Америки та Карибського басейну, а також наших різних культур, зустрілися в Санто-Домінго, Домініканська Республіка, з 27 листопада по 2 грудня під темою «Голод миру: обличчя, шляхи, культури», щоб поділитися досвідом і свідченнями наших мирних зусиль у різних контекстах, з їхніми болями та радощами, вшановуючи пам’ять про чоловіків і жінок, які віддали своє життя, шукаючи та розбудовуючи мир за допомогою справедливості. Ми працювали в екуменічному контексті «Десятиліття подолання насильства 2001-2010» як церкви, які прагнуть примирення та миру. Наші зусилля будуть втілені в конференцію, яка стане активною частиною процесу, кульмінацією якого стане Міжнародне екуменічне зібрання миру в Кінгстоні, Ямайка, 2011. Ми шкодуємо про відсутність наших братів і сестер на Кубі через труднощі з дозволами на подорожі. Ми вдячні за гостинність нашим сестрам і братам у Домініканській Республіці, які своєю любов’ю, простотою та радістю дали нам найкращі умови праці для нашого зібрання.
2. Ми проаналізували суворі реалії наших відповідних контекстів, визнаючи минуле та теперішнє насильство, якого наші народи зазнали від рук могутніших націй, які насадили ідеології та економічні, політичні, соціальні та релігійні системи, які принесли сум, біль і страждання в нашому житті. Ми також визнали насильство в наших сім’ях, церквах і суспільствах як наслідок нашої боротьби за владу.
3. Наші біблійні, богословські та еклезіологічні роздуми були запропоновані з нашого теперішнього стану та з точки зору трьох традицій віри Історичних Церков Миру. Ми підтверджуємо нашу прихильність і прагнемо, щоб прийшло царство миру, щоб ми могли віддати своє життя за інших і щоб Божа воля щодо нас як знарядь миру виконувалася в нашому світі конфліктів. Ми визнали важливість теології миру, внутрішнього світла в кожній людині, ролі жінки та ролі герменевтичної спільноти в усіх процесах розбудови миру.
4. Ми чули про різноманітний досвід, ініціативи та проекти з розбудови миру місцевими конгрегаціями, церковними асоціаціями з кожної країни, а також про партнерство з іншими церквами та державними установами та неурядовими організаціями. Ми також почули особисті свідчення, які надихають і породжують у нас впевненість у можливості кращого світу, де всі видимі.
5. Ми визнали, що, незважаючи на те, що насильство торкається всіх нас, є більше жертв насильства серед найбільш уразливих верств населення. Ми побачили, що наші зусилля, ініціативи та мирні плани були спрямовані на те, щоб йти разом з дітьми, молодими підлітками, жінками, родинами, мігрантами, позбавленими волі, школами та жертвами війни. Тому ми зосереджуємося на зусиллях, спрямованих на подолання расизму, нетерпимості, дискримінації, міського насильства, бандитської поведінки, вимушеної міграції, домашнього насильства, жорстокого поводження з дітьми, насильства щодо жінок, гендерного насильства, погіршення стану навколишнього середовища.
6. Наш спільний досвід наповнений, неявно, такими питаннями, як гендерна рівність, екуменізм, міжрелігійний діалог і співпраця, церковно-державні відносини, етнічна, культурна та расова дискримінація. Ми також визнаємо, що все ще є питання, над якими ми повинні активізувати наші зусилля, такі як турбота про навколишнє середовище, справедливість, гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація, і що деякі з наших церков ще не відчувають себе готовими взятися за деякі з цих питань.
7. Ми стурбовані більш ніж сорокарічною війною в Колумбії, стосунками між гаїтянами та домініканцями та напругою між Нікарагуа та Коста-Рікою. Ми продовжуємо безперервно молитися за примирення в кожній країні, сприяти подальшому розвитку відносин між нашими церквами в Латинській Америці та шукати підтримки в усіх церков у всьому світі, щоб тиснути на уряди, щоб вони припинили нарощування озброєнь і порушення прав людини серед інші.
8. Ми стоїмо з братами і сестрами в Чилі, які страждають від наслідків землетрусу, і з братами і сестрами на Гаїті в їх тяжкому становищі внаслідок стихійних лих і епідемії холери. Ми шукатимемо способи підтримати їх у відновленні та зціленні через наші церкви чи організації, які там розташовані, за прикладом братів і сестер домініканок.
9. Ми знаємо, що не можемо зробити все за допомогою наших церков і проектів, але ми вважаємо важливим «дбати про добробут міста» (Єремія 29:7). Отже, перед членами Історичних церков миру стоїть завдання брати участь у процесі побудови державної політики у відповідних контекстах, ефективних стратегій і дій, які сприятимуть добробуту в усьому суспільстві.
10. Ми зобов’язуємося продовжувати заохочувати один одного в розбудові миру, працювати в наших сім’ях і церквах, зміцнювати себе як знаряддя миру, розділяючи наш стіл, і служачи один одному, і знаючи один одного, створюючи групи обміну в кожній країні , визначення програм навчання миру в Латинській Америці, допомога в лікуванні тих, хто страждає, і пошук засобів для збереження миру.
11. Ми мріємо, щоб зерна миру були посіяні в наших домівках, як у родючій землі, і щоб ми могли бути плодами багатого врожаю знарядь миру. Ми хочемо йти разом як Історичні Церкви Миру, щоб дізнатися більше про кожного з нас, зрозуміти та сформувати велику мережу виконавців і творців миру. Ми знаємо, що робота важка і ще багато роботи, але ми також відчуваємо радість від її виконання, тому що ми переконані, що це наше покликання як християн, натхнене Христом, який робить наші серця сяючими, а наші дії конкретними. Ми мріємо дозволити Духу Божому діяти в нас. Ми мріємо мати відкритий розум, щоб зламати конфесійні парадигми, які обмежують наше миротворення. Ми мріємо, щоб наприкінці десятиліття, хоча ми не подолали насильство, ми справді посіяли зерна миру. Ми прагнемо, щоб нас розбудив вітер миру, який відчувається на цій зустрічі, і щоб сильне народження могло принести мир.
12. У цій частині світу ми стали свідками того, що ми є народом, покликаним до миру, який зобов’язаний поділитися тим, чого ми навчилися на цьому зібранні, а також з людьми та церквами Домініканської Республіки.
13. Ми запрошуємо всі церкви в Латинській Америці та в усьому світі об’єднатися в цьому русі, щоб подолати насильство та відкинути будь-яку можливість справедливої війни.