У своїй програмній промові на NOAC 2015 Діанна Браун зосереджується на жіночих історіях.
Чому кельтська християнська церква обрала для Святого Духа зображення дикої гуски замість голуба?
Діанна Браун розпочала свою програмну промову в NOAC з розповіді про мирну обстановку. Досвітньої години 24 травня 2014 року вона сиділа, загорнувшись у тишу та в шаль, на березі озера Джуналуска, дивлячись у небо, чекаючи найкращого вигляду нового метеоритного потоку.
Потім мир був зруйнований «давнім пронизливим гоміном диких гусей». Довгі-довгі хвилини їхні гудки розбивали «солодке диво», на яке чекала Діанна. Спогади про той момент змусили її запитати, чому дехто вибрав дикого гусака, що гукає, руйнівного характеру як символ Святого Духа.
Історії Ісуса, за її словами, демонструють руйнівну дію Божого Духа, перекидання статус-кво, яке може бути необхідним для трансформації. «Правління Ісуса — це не просто продовження статус-кво», — сказала вона. «Ісус використовував ці історії, щоб підірвати загальноприйняту думку… зруйнувати звичне мислення».
Історії дуже сильні, нагадала вона аудиторії NOAC. «Через століття ми пам’ятаємо ці історії [Ісуса], а не лише теологічні положення». Вона закликала своїх слухачів «прислухатися до дикого гудкового духу, який кличе над водами».
Переходячи до розповіді сучасних історій зі своєї роботи, щоб поєднати американських жінок з жінками в Індії та Туреччині, вона розповіла про жахливі подорожі автобусом і потягом до Індії. В одному автобусі, настільки заповненому людьми, що спочатку нахилявся праворуч, потім ліворуч, вона, на щастя, знайшла вільне місце, коли індіанка поклала свою дитину на коліна Дінні. Це було символічною позицією цієї культури «ми всі в цьому разом». У поїзді в Індії, за її словами, ви не можете сказати, де починається і де закінчується одна сім’я, частково тому, що всі люди діляться їжею разом.
Ці випадки з реального життя допомагають американським жінкам спілкуватися з індійськими жінками, а також критикувати власне суспільство тут, у Сполучених Штатах. Організація Брауна Cultural Connections відкриває очі та серця культурним розбіжностям і веде до більшої пропаганди важливих для жінок питань, включаючи домашнє насильство, сексуальну торгівлю людьми, освіту дівчат тощо.
Так само дві історії, розказані лідерами братства, які подорожували до спустошеної та голодної Європи після Другої світової війни, допомогли змінити церкву в наступні роки. Про один випадок розповів гуманітарний працівник Братства, який їхав у джипі з американськими солдатами, і вони проїхали повз тіло мертвої дитини на узбіччі дороги та матері, яка оплакувала своє немовля, і солдати не звернули уваги. В іншій історії німкеня в Берліні сказала відвідувачу Братів, що їй доведеться вибрати, хто з її чотирьох дітей, швидше за все, виживе взимку, щоб дати цій дитині небагато їжі, яку вона зможе вичерпати, залишивши інші діти померли. Ці дві історії призвели до виливу благодійних пожертвувань від Братської церкви в той час, на що Браун стверджував, що прості факти та статистика не можуть надихнути.
Її презентація завершилася двома короткометражними фільмами з проекту Girl Rising про життя дівчат в Ефіопії та Афганістані, жахи, які вони переживають, і їхнє бажання перемогти. Розповіді цих дівчат, а також інформація про те, як освіта дівчат і жінок може бути найефективнішим способом, яким світ може працювати над подоланням бідності та голоду, викликали у багатьох зібрань сльози.
Вона розповіла останню особисту історію про кілька невдалих вагітностей своєї матері та про збори в Айові, які опікували її батьків у ті тяжкі переживання, і чия прояв турботи зрештою призвів до її власного успішного народження. За її словами, ця сімейна історія, яку вона чула знову і знову, тепер укорінена в її житті. Це те, що підтримує її зв’язок із Церквою братів, незважаючи на часті розчарування через структурні перешкоди в церкві. «Я завдячую своїм життям маленькій братській церкві, яка разом працювала над народженням нового життя».