З В'єтнаму: дивовижна історія 30 сліпих студентів

Ця історія про візит до Warming House, школи для 30 сліпих учнів у Хошиміні, В’єтнам, написана Нгуєн до Дука Ліня. Вона є особистим помічником Грейс Мішлер, волонтера програми, яка працює у В’єтнамі через Глобальну місію та служіння Церкви Братів. Цю статтю відредаговано за допомогою Бетті Келсі, члена групи підтримки місії Мішлера:

Сонячного дня група, до складу якої входили професійний соціальний працівник, два помічники та студент четвертого курсу соціальної роботи з Національного В’єтнамського університету соціальних і гуманітарних наук, відвідали Будинок зігрівання (Тхіен Ан). Школа — це просторий п’ятиповерховий будинок у районі Тан Куй, район Тан Фу міста Хошимін.

Нас тепло привітав директор школи Нгуєн Куок Фонг. Кімната, в якій ми зустрілися на першому поверсі, була дуже схожа на вітальню. У зоні були виставлені нагороди, кубки та медалі, які директор Фонг та його учні здобули на спортивних змаганнях Спеціальної Олімпіади у В’єтнамі та за кордоном. Медалі та нагороди виблискують, оскільки вони з гордістю демонструють велику гордість не лише директора, а й усіх учнів. Ці нагороди є нагадуванням про важку працю протягом багатьох років.

Ми поділилися з паном Фонгом метою нашого візиту, і він був радий провести для нас екскурсію по школі. Центр, який ми відвідали, новий, побудований чотири роки тому. Вартість будівництва вимагали пан Фонг та його друзі та фінансували національні та міжнародні неурядові організації.

Поруч з масажним кабінетом була книжкова кімната, де демонструвалися дивовижні досягнення пана Фонга та інших професорів. Після багатьох років досліджень ці професори переклали шрифтом Брайля підручники, Біблію та інші правові та освітні ресурси. Пан Фонг з гордістю сказав нам, що школа є піонером у дослідницькому програмному забезпеченні, яке перетворює тексти з формату Word на шрифт Брайля. За допомогою цього програмного забезпечення вчителі можуть переносити книги, навчальні матеріали та екзаменаційні запитання з Word на шрифт Брайля для незрячих студентів. Навпаки, учні з вадами зору можуть виконувати домашнє завдання шрифтом Брайля, а потім переносити його у формат Word. Це життєво важливе вдосконалення не тільки зменшує навантаження на вчителів, але й сприяє інтеграції людей із вадами зору в громаду та вищу освіту. Директор Фонг зазначив, що учні з вадами зору навчаються в загальноосвітніх школах для зрячих і отримують таке ж ставлення, як і інші учні.

Мобільність студентів з вадами зору нас здивувала. Коли студент увійшов до книжкової кімнати, співробітник повідомив йому: «Професор Фонг зараз розмовляє з відвідувачами». Студент, який щойно повернувся з університету, повернувся і сказав нам: «Привіт». Ми не знали, що він був із вадами зору. Учні бігають, користуються сходами та орієнтуються в навколишньому середовищі, не спотикаючись, ніби їхні очі бачать.

Нгуєн Тхі Кіу Оань, одна з перших студентів із вадами зору, які закінчили школу, повернулася вчителем, слідуючи стопам свого директора. Пані Оанх розповіла, як все обладнання та меблі в школі після використання потрібно повернути на місце, щоб наступна особа могла їх знайти. Це сприяє їхній мобільності та орієнтації. Учні запам’ятовують і візуалізують розташування кожного предмета меблів, кімнати чи кутка в школі, як на карті. Крім того, на першій або останній сходинці кожної сходинки поверхня сходинки розроблена таким чином, щоб учні знали, як поводитися з наступною сходинкою. Поручні сходів мають чіткі символи, що позначають, на якому поверсі вони знаходяться.

Ми відвідали клас, де учні виконували домашнє завдання. Двоє студентів виконували вправи з математики, деякі писали реферати, а інші були захоплені читанням книжок про інформатику. Вони працювали так наполегливо і пристрасно, що ми ні від кого не чули ні шуму, ні реготу. Спостерігаючи за учнем, який зосереджено вирізав літери на папері Брайля, я запитав: «Скільки часу потрібно, щоб запам’ятати кожну літеру просто кінчиками пальців?» Він сказав мені, що йому знадобилося два місяці, щоб запам’ятати літери, і ще місяць, щоб скласти літери в слова.

Наступна кімната була великою просторою музичною кімнатою, на стінах якої висіли різноманітні музичні інструменти. Пан Фонг продемонстрував новий тип фортепіано, придбане школою в Сінгапурі, із такими налаштуваннями звуку, як флейта, річка, що тече, звуки транспортних засобів тощо, для потреб шкільних виступів.

Я розмовляв зі старшим учнем, який грав на піаніно. Він сказав, що його рідне місто далеко, але люди розповіли йому про школу та містера Фонга. Приїхавши в Хошимін і вступивши до школи, він може продовжувати розвивати свої художні здібності.

Найбільше мене вразила велика кількість книжок у цій школі для сліпих. У кожній кімнаті школи – вітальні, читальній, комп’ютерній, їдальні та спальні – є полиці з книжками. Професор Фонг заохочує дух читання у всіх своїх студентах. Є базові підручники, підручники для поглибленого навчання, довідники, підручники з інформатики, підручники шрифтом Брайля про національні закони та політику, пов’язані з інвалідністю, уся Біблія та відомі романи — усі шрифтом Брайля. Дітям із вадами зору важко досліджувати наш прекрасний світ, тому пан Фонг хоче, щоб вони «бачили» світ через книги, касети та розмовні книги.

Коли ми заходили в комп’ютерну лабораторію, групи студентів використовували комп’ютери для виконання домашніх завдань. Приміщення сучасне, просторе та просторе, у ньому встановлено 20 сучасних комп’ютерів. Директор Фонг познайомив нас зі студентом із вадами зору, який навчається на другому курсі коледжу математики та інформаційних технологій. Він був одним із п’яти студентів школи Тіен Ан, які навчалися в університеті. Як і К’ю Оань, цей студент хоче закінчити університет і повернутися до школи, щоб допомагати викладати разом з директором Фонгом.

У школі є молитовна кімната для учнів християн. Щосуботи місцевий священик приходить відслужити молитву та проголошує цим студентам духовне послання.

Окрім інтеграції в суспільство, у школі також навчають повсякденним справам, таким як прання одягу, прибирання будинку, миття посуду, прибирання кімнат і спалень, а також тренування мобільності з тростиною по суботах, якщо це необхідно.

Перед тим, як ми пішли, пан Фонг запропонував нам заспівати пісню разом. Ви можете відчути, що любов не «десь там», а зароджується прямо тут, у цій школі, у цій маленькій кімнаті, де є люди з вадами зору, але не інваліди. Троянда школи Thien An пахне сильною життєвою силою.

- Нгуєн до Дука Ліня є особистим помічником Грейс Мішлер, волонтера програми, яка працює у В’єтнамі через Глобальну місію та служіння Церкви Братів. Вона написала цю історію, а також сфотографувала Будинок зігрівання / школу Тьєн Ан.